Доля селянина в разі запуску ринку землі

Доля селянина в разі запуску ринку землі

Сьогодні вирішується доля українського селянина, який в разі запуску повноцінного ринку землі або стане багатим і процвітаючим, або продовжить зникати. Українська економіка вже сьогодні цілком може отримати не менше 40 млрд дол. безповоротних інвестицій в усі без винятку галузі економіки і для соціального забезпечення населення. Ці гроші лежать у нас з вами під ногами, по ним ми щодня ходимо. Це – українська земля.

Зараз на вагах доля українського селянина, який в разі запуску повноцінного ринку землі або стане багатою і процвітаючою, або так і продовжить перебиратися в великі міста-мільйонники або їхати на заробітки в сусідні країни. Все як і раніше залежить виключно від влади. Але багато що залежить і від власників агробізнесу, які в наступному циклі президентських і парламентських виборів гратимуть одну з ключових ролей.

В цілому в Україні налічується близько 42 млн. га земель сільськогосподарського призначення. Щодо цих земель в країні діє мораторій на продаж. З огляду на нормативну грошову оцінку, їх загальна вартість становить приблизно 40 млрд дол. Близько 65% “підмораторних” земель – це земельні паї, що знаходяться в приватній власності майже 7 млн. ​​жителів України. Переважна більшість таких власників живуть в сільській місцевості. На перший погляд, це потужний потенціал, який повинен сприяти процвітанню країнського села і притоку туди нових жителів разом з інвестиціями. Але, незважаючи на це, в Україні системно зменшуються кількість сіл і чисельність сільського населення.   Якщо ж спробувати охарактеризувати сучасне українське село, то можна сказати так: внаслідок непродуманої державної політики в питанні введення земельної реформи за всі роки незалежності для українського села характерно вибухонебезпечне соціальне і політико-економічна нерівність, де селянина перетворили на заручника власного земельного паю, який йому важко нести і шкода втратити.
У чому ж причина такого стану справ?                                                                                                                                                                                                                                                                              По-перше, більшість селян не змогли домогтися виділення земельних паїв в натурі, а значить, виявилися в повній залежності від новоспечених орендарів. Навіть більше, абсолютна більшість власників паїв фактично були позбавлені мінімальних засобів для самостійного їх обробітку через відсутність належної державної підтримки.                                                                По-друге, відсутність антимонопольної політики держави в сільськогосподарському секторі, створення податкових преференцій і державних дотацій для великих агрохолдингів і експортерів сільгосппродукції стали причиною знищення фермерських малих і середніх господарств.

По-третє, впровадження великими гравцями в сільському господарстві сучасних технологій істотно зменшило кількість найманих працівників і стало причиною зростання безробіття в селі. По-четверте, беззаперечний контроль над формуванням місцевої політичної еліти з боку великих агрохолдингів привів до того, що місцева влада в селах діє виключно в інтересах великих агровиробників.
Звичайно, цей перелік далеко не вичерпний, але чітко вказує на тенденційність розвитку агропромислового сектора, в якому простому селянину не залишається місця. Він змушений мігрувати в великі міста, інфраструктура сіл занепадає, що поступово знищує села і погіршує соціальну ситуацію в них. Чи стане скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення поштовхом до відродження українського села, залежить виключно від того, яке законодавство прийме парламент для цього.
Не варто згадувати, скільки разів народні обранці продовжували дію мораторію. Зараз в парламенті зареєстрований проект закону про обіг земель сільськогосподарського призначення, який, власне, і пропонують українцям як дорожню карту ринку землі. Але цей законопроект містить ряд істотних ризиків. Тому його прийняття вкрай небезпечно.

Серед основних зауважень до нього є:

– втрата земель при неврожаї,,як застави під отримання кредиту;

– корупційний викуп земель державної, комунальної та приватної власності “своїми” фірмами шляхом заниження оціночної вартості;

– можливість викупу земель, що використовуються малим і середнім бізнесом, великими агрохолдингами;

– примусовий викуп великими агрохолдингами у власників паїв ділянок з довгостроковим договором оренди;

– заборона продажу земель сільськогосподарського призначення іноземцям, що обмежить інвестиції та запустить корупційну схему викупу земель через підставні фірми.

Настрої самих власників паїв щодо введення ринку землі досить неоднозначні. Тільки третина власників паїв вважають, що скасування мораторію принесе вигоду економіці України. А це, в свою чергу, свідчить про величезний кризу довіри до чинної влади в питанні введення прозорого ринку землі.

На теперішній час оціночна вартость гектара землі  становить 28 тис. гр.. При введенні розумного і з прозорого ринку землі ціна може зрости в рази. Але для цього необхідне відповідне законодавство, яке парламент уперто зволікає приймати. І тоді суми будуть значно більшими і досягати десятків тисяч доларів. Разом з тим далеко не всі власники паїв будуть готові розпрощатися зі своєю землею.
Але в разі його запуску ми опинимося перед загрозою подальшого скорочення малого і середнього агробізнесу, масової міграції сільського населення в міста-мільйонники, виснаження земель для виробництва експортоорієнтованої продукції з відносно низькою доданою вартістю та виведення капіталів в офшори. І, безсумнівно, нас чекають подальший занепад соціальної інфраструктури на селі і вимирання цих самих сіл.
Звичайно, не хочуть говорити про скасування мораторію і власники агрохолдингів. Ситуація їх цілком влаштовує. Тому що рентабельність вирощування, наприклад, соняшнику, за даними Держстату, в 2017 р становила 60%, зернових культур – майже 40.

Якщо позиція в Україні щодо земельної реформи різна, то міжнародні фінансові інститути, з якими співпрацює наша країна, цілком однозначні. У березні цього року представник МВФ в Україні Йоста Люнгман в інтерв’ю українським ЗМІ чітко вказав: “Земельна реформа – один з ключових елементів програми реформ, які підтримуються Фондом”. Всесвітній банк також заявив про свою позицію щодо запуску ринку землі в Україні. Глава представництва Світового банку в Білорусі, Молдові та Україні Сату Кахонен зазначила, що їх влаштовує будь-який сценарій запуску ринку землі.
Загалом в Україні налічується майже 42млн. гектарів земель сільськогосподарського призначення. Майже 28млн. гектарів – це приватизовані паї. Враховуючи тільки нормативну грошову оцінку, загальна вартість становить більше ніж 40 млрд. дол., які могли б суттєво підсилити економіку нашої держави.  Для нас основним інструментом збереження і зростання агропромислового потенціалу держави повинно стати не виробництво і експорт зернових а створення сільськогосподарського виробництва з високою надлишковою вартістю, що дозволить фермерам і селянам комфортно проживати у сільській місцевості. Умови для цього вже є. Пора ними скористатись.